Галичина – це територія, в центрі якої місто Галич. Центральне місце Галичини власне складається із самого Галича – зараз це територія, яка обмежується Лімницею на заході, Дністром на сході та на Півночі, рікою Камінний Яр та Вікторівською горою на півдні. На півдні не було суттєвого природнього захисту, тому тут іде ряд городищ, а саме у Пітричі, над Камінним Яром, далі – вікторівський укріплений монастир, сокільський укріплений монастир з печерою відлюдника. Це територія міської ради Галича, сільських рад Крилоса, Залукви, Козиної.

Найближчі галицькі околиці займали територію Галицького району. Це городища в Блюдниках, Брині, Куропатниках, укріплений монастир в Межигірцях, численні поселення, які обслуговували Стародавній Галич.

Наступна історична область, яка розширює географічне поняття галича – Галицьке Опілля – частина Опілля, на якому містилося багато міст, що були безпосередніми сателітами Галича – територія Рогатинського, Калуського, Галицького та Тисменицького району.

З півдня до Галицького Опілля прилягають етнографічні області Івано-Франківської області – Гуцульщина, а саме Надвірнянський, Коломийський, Косівський, Верховинський райони, територія міської ради Яремча, із Заходу – Бойківщина – міська рада Болехова, Долинський, Рожнятівський, Богородчанський райони, зі сходу – Покуття, це Тлумацький, Городенківський, Снятинський райони.

Івано-Франківська область є центральною областю Галичини через розміщення в ній території самого Галича. Із заходу прилягає Львівська область, яка етнографічно поділяється на Бойківщину (Сколівський, Турківський, Стрийський, Дрогобицький, Самбірський, Старосамбірський райони), Опілля (Бродівський, Буський, Городоцький, Жовківський, Жидачівський, Золочівський, Кам'янка-Бузький, Миколаївський, Мостиський, Перемишлянський, Пустомитівський, Яворівський райони) та Львівську Волинь (Сокальський, Радехівський райони). Із заходу примикає Тернопільська область, з наступними етнографічними регіонами –  Опілля (Бережанський, Бучацький, Зборівський, Козівський , Підгаєцький), також Волинь та Поділля. Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська область складають власне Галичину.

Поняття велика Галичина – землі, які входили до Галицько-Волинської держави в межах сучасної України, а саме Волинь (Волинська, Рівненська області), Поділя (Хмельницька, Вінницька області), Полісся (Житомирська область), Закарпаття (Бойківщина – Міжгірський, Великоберезнянський, Воловецький райони, Гуцульщина – Рахівський райони, решта районів – закарпатський багатоетнічний регіон), Буковина (Хотинщина, або Північна Басарабія, також Північна Буковина та Гуцульщина, що складається з Путильського та Вижницького районів).

До великої Галичини примикають землі, частина яких також входила до Галицько-Волинської держави, а саме Таврія (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Донецька області, Республіка Крим). З останніх земель до Галицько-Волинської держави входила частина Одеської області. Також до великої Галичини примикає Наддніпрянщина (області України, через які течуть ріки басейну Дніпра, сюди також відносяться східні області, через які тече ріка Дон, або його притоки). Велика Галичина та її сусіди – Таврія та Наддніпрянщина складають українську Галичину, оскільки всі народи, які в різний час населяли Україну, безпосередньо спричинилися до творення галицького етносу.

Українську Галичину оточує кільце закордонної Галичини. Це так звана Східна Європа (Росія — у тому числі азіатська її частина, Україна, Білорусь, Молдова, Румунія, Болгарія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща). Частина земель цих держав в різний час входили до галицьких державних утворень (Галицьке князівство, Галицько-Волинська держава, ЗУНР). Росія своєю присутністю у закордонній Галичині завдячує близькістю кордонів і великою діаспорою галичан, також участю у розбудові Галичини в складі СРСР. Мешканці цих країн значною мірою формували галицький етнос.

Зовнішня Галичина охоплює різноманітні європейські країни. Це Західна Європа (Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Німеччина, Австрія, Ліхтенштейн, Швейцарія), Північна Європа (Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія, Велика Британія, Ірландія, Ісландія, Естонія, Литва, Латвія та залежні території: острів Мен, Фарерські Острови, Шпіцберген тощо), Південна Європа (Італія, Сан-Марино, Ватикан, Монако, Мальта, Греція, Іспанія, Португалія, Андорра, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Республіка Македонія, Словенія, Косово, а також Гібралтар).

Далека Галичина включає країни Азії, а саме Західну Азію (включає Кіпр, Туреччину, Іран, Афганістан, Сирійську Арабську Республіку, Ліван, Ізраїль, Йорданію, Ірак, Кувейт, Саудівську Аравію, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Ємен — група країн Близького і Середнього. Сходу); Південну Азію (Пакистан, Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Бутан, Непал, Мальдівська Республіка); Південно-Східну Азію (М'янма, Таїланд, Малайзія, Сінгапур, Лаос, Камбоджа, В'єтнам, Філіппіни, Індонезія, Бруней, Східний Тімор); Центральну Азію (Монголія, західна частина Китаю); Східну Азію (інша частина Китаю, Корея, Японія). Також далека Галичина включає країни Африки, а саме Північна Африка (Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Судан, Туніс, а також Західна Сахара, Сеута, Мелілья, Канарські острови, Мадейра острови та інші залежні території) Східна Африка (Бурунді, Коморські острови, Джибуті, Еритрея, Ефіопія, Кенія, Мадагаскар, Малаві, Маврикій, Мозамбік, Руанда, Сейшельські острови, Сомалі, Танзанія, Уганда, Замбія, Зімбабве, а також Реюньйон, Майотта (Маоре) та інші залежні території Франції), Центральна Африка (Ангола, Камерун, ЦАР, Чад, Конго, Демократична Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея, Габон, Сан-Томе і Принсипі), Західна Африка(Бенін, Буркіна-Фасо, Кабо-Верде, Кот-д'Івуар, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, С'єрра-Леоне, Того, а також острів Святої Єлени та інші залежні території Великобританії, Південна Африка (Ботсвана, Лесото, Намібія, Південна Африка, Свазіленд).

Заокеанська Галичина включає Північну Америку, Південну Америку, Океанію, Антарктику. В Північній Америці є такі незалежні держави: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Гаїті, Гондурас, Гватемала,  Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Канада, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сполучені Штати Америки, Тринідад і Тобаго, Ямайка. Також в Північній Америці є багато залежних територій із внутнішнім самоуправлінням. Залежні території Великої Британії – Ангілья, Бермудські острови, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Монтсеррат, Острови Теркс і Кайкос. Залежні території Сполучених Штатів Америки – Американські Віргінські острови, Навасса, Пуерто-Ріко. Залежні території Франції – Гваделупа, Кліппертон острів, Мартиніка, Сен-П'єр і Мікелон. Залежні території Нідерландів – Нідерландські Антильські острови. Залежні території Данії – Гренландія. Усього 23 незалежні країни, 14 залежних територій. В південній Америці є наступні незалежні держави: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Перу, Суринам, Уругвай, Чилі. Залежні території: залежні території Франції – Французька Гвіана, залежні території Нідерландів – Нідерландські Антильські острови, залежні території Великої Британії – Фолклендські (Мальвінські) острови. Також частина країн Північної Америки: Панама, Тринідад і Тобаго. Разом 12 незалежних країн, 4 залежних територій, 2 країни, що частково розташовані в Північній Америці. Океанія поділяється таким чином Австралія (Австралія, острів Норфолк та інші залежні території) Меланезія (Папуа-Нова Гвінея, Соломонові острови, Східний Тимор, Фіджі, Вануату, а також Нова Каледонія, частина островів Індонезії), Мікронезія (Кірібаті, Науру, Палау, Федеративні Штати Мікронезії, Маршаллові острови, а також Гуам, Північні Маріанські острови та інші залежні території), Полінезія (Нова Зеландія, Самоа (Західне Самоа), Тонга, Тувалу, а також Американське Самоа, Острови Кука, Французька Полінезія, Гаваї США, Ніуе, Піткерн, Токелау, Волліс і Футуна. Поділ Антарктики: нейтральні території – Антарктида, Південні Шетландські острови, Південні Оркнейські острови, також деякі інші острови. Залежні території: від Великої Британії – Південна Джорджія і Південні Сандвічеві острови, від Австралії – Херда і Макдональда острови, від Франції – Французькі Південні та Антарктичні території, острови Кергелен, Сен-Поль, Амстердам, архіпелаг Крозе, від Норвегії – Острів Буве. Також є спірні території: земля Аделі оспорюється Францією, ргентинська Антарктика оспорюється Аргентиною, Австралійські антарктичні території – Австралією, Антарктична провінція Чилі – Чилі, Британські антарктичні території – Великою Британією, Земля Королеви Мод – Норвегією, Острів Петра І та залежна територія Росса – Новою Зеландією.

Космічна Галичина включає в себе Сонячну систему, а саме Меркурій, Венеру, Землю, Марс, Пояс астероїдів, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон зі всіма супутниками та іншими космічними тілами в межах Сонячної системи.

Саме на Сонячній системі кордони Галичини закінчуються. Починаються галактичні території – комети, зорі, галактики, інші космічні тіла, які літають у нескінченності, далі кордонів просто не існує, тому галичанам не варто перейматися долею цих космічних тіл, але по можливості фіксувати їх наявність, щоб можливо в майбутньому при бажанні можна було розшири межі космічної Галичини за рахунок приєднання якогось віддаленого космічного тіла, що наче острів розміститься у нескінченому космічному океані.